Компас у дрозофіл

Коли ви входите в темну передпокій, рука сама тягнеться до вимикача. Орієнтуючись на якісь знайомі ознаки (landmarks, мітки), на положення тіла в просторі, напрямок руху, наш мозок здатний деякий час орієнтуватися навіть при відсутності достатнього освітлення. Це свого роду внутрішній компас в голові у кожного з нас. Подібним можуть похвалитися і багато тварин, в тому числі і такі примітивні як мурахи, мухи, бабки, павуки, дрозофіли. Улюблений предмет досліджень ось уже кількох поколінь вчених. І кількох сотень поколінь комах.

Дослідження цього механізму орієнтації, т.зв. «Сліпого», має важливе значення не тільки з точки зору вивчення роботи мозку і його окремих частин, окремих груп нейронів. Настільки модні останні кілька років квадрокоптера, автомобілі без водія тощо. Теж орієнтуються в просторі «наосліп», спираючись тільки на внутрішній компас: акселерометр. Тому знання алгоритму, розробленого природою за мільярди років еволюції, допоможе позбутися від «дитячих» помилок і в сучасній техніці, підкаже нові напрямки її розвитку.

Біологи з Медичного інституту Говарда Хьюза локалізували в мозку дрозофіл ділянку, відповідальний за подібну поведінку. Для цього мушку поміщали на обертовий куля, проектували перед нею віртуальну пейзаж і стежили за активністю мозку. За словами дослідників, з мушкою грали в «рольову гру». Прив`язаному комасі на світлодіодному екрані показували візуальні шаблони, що складаються з вертикальних і горизонтальних смуг. Рух смужок синхронізували з обертанням кулі, що створювало для дрозофіли ілюзію руху.

З`ясувалося, що в момент «сліпого», по пам`яті руху основну активність виявляє особливий відділ в центрі мозку, так зване еліпсоїдними тіло. Точніше його частина, яка залишалася активною саме в той момент, коли шаблон віртуальної реальності гас, але обертання кулі тривало і мушка «риссю» бігла по його поверхні.